набрехатися
НАБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док.
1. розм. Досхочу, багато побрехати (про людей).
Оттак зависливії [заздрісні] люди (вони є всюди!): Якщо завидно їм — куди! Брехати, мов собаки, стануть… А ти собі іди та йди: Набрешуться та й перестануть (Гл., Вибр., 1957, 47).
2. Досхочу, багато погавкати (про собак).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набрехатися — набреха́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- набрехатися — -ешуся, -ешешся, док. 1》 розм.Досхочу; багато побрехати (про людей). 2》 Досхочу, багато погавкати (про собак). Великий тлумачний словник сучасної мови
- набрехатися — НАБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док. 1. розм. Досхочу, багато побрехати (про людей). Оттак зависливії [заздрісні] люди (вони є всюди!): Якщо завидно їм – куди! Брехати, мов собаки, стануть... А ти собі іди та йди: Набрешуться та й перестануть (Л. Глібов). 2. Досхочу, багато погавкати (про собак). Словник української мови у 20 томах
- набрехатися — Набреха́тися, -шу́ся, -шешся гл. 1) Наговорить лжи. Хотя й душа невинная, люде набрешуться. Гол. І. 261. 2) Налаяться (о собакѣ). Словник української мови Грінченка