забаламучувати
ЗАБАЛАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБАЛАМУ́ТИТИ, учу, утиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати.
Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його (Сл. Гр.);
Матері думай тепер. Бо він же ще дитина, хлоп’я довірливе, а якась така підвернеться, що з розуму зведе, за-баламутить, і де вже йому тоді думати про інститут, про науку… (Гончар, Тронка, 1963, 100).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забаламучувати — забаламу́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- забаламучувати — див. обманювати Словник синонімів Вусика
- забаламучувати — -ую, -уєш, недок., забаламутити, -учу, -утиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забаламучувати — Забаламучувати, -чую, -єш с. в. забаламутити, -мучу, -тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк. Словник української мови Грінченка