гадючка
ГАДЮ́ЧКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до гадю́ка 1.
— Диви, яка чудесна червоненька гадючка! (Досв., Вибр., 1959. 56);
*У порівн. Батіг в’ється за ним по землі, наче гадючка (Коцюб., II, 1955, 58);
Потічок, що біг досі вузенькою гадючкою, розливається тепер в широке плесо (Хотк., II, 1966, 49).
◊ Закида́ти (пуска́ти) гадю́чку — говорити або робити неприємності.
Здається і дружить, а гадючку пустив (Укр.. присл.., 1955, 152);
Се так на мене закидала [Одарка] гадючку, а я… наче мені невтямки (Вовчок, VI, 1956, 263).
2. перен., розм., рідко. Те саме, що змі́йка 4.
На сукняній сорочці поблискували металеві гадючки (Панч, Синів.., 1959, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гадючка — гадю́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гадючка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до гадюка 1). 2》 перен., розм., рідко. Те саме, що змійка 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гадючка — ГАДЮ́ЧКА, и, ж. Зменш. до гадю́ка 1. Коли мені дуже погано, мені завжди сняться сни, в яких я з чуттям божевільного жаху, огиди й одчаю бабраюсь в якій-небудь ямі, повній жаб, червей, гадючок (В. Винниченко); – Диви, яка чудесна червоненька гадючка!... Словник української мови у 20 томах
- гадючка — див. змія; наклеп Словник синонімів Вусика
- гадючка — закида́ти (пуска́ти) / заки́нути (пусти́ти) гадю́чку на кого і без додатка. Натяками зачіпати, ображати кого-небудь. Се так на мене закидала (Одарка) гадючку, а я... наче мені невтямки (Марко Вовчок); Здається і дружить, а гадючку пустив (Укр.. присл..). Фразеологічний словник української мови
- гадючка — Гадючка, -ки ж. 1) ум. отъ гадюка. 2) гадючку вкинути, впустити. Сдѣлать пакость. Здається і друже, а гадючку впустив. Ном. № 9536. Словник української мови Грінченка