умити
умива́ти / уми́ти ру́ки, книжн. Ухилятися від участі в якій-небудь справі, знімати з себе відповідальність. Отже, коли у вас .. є хоч крапля любові до свого народу, коли ви не Пілат, що гордо умиває руки, а син народу, ..боріться проти Гітлера (О. Довженко); — Я хочу сказати вам усім, я вмиваю руки. Я мушу вам заявити цілком офіціально — всякі подальші експерименти над моїм винаходом провадяться тут без мого дозволу (В. Собко).
уми́ти но́ги кому, книжн. Дуже прислужитися, догодити комусь із чемності, шани і т. ін. Він тут мені не раб, тут я йому готов умити ноги (Леся Українка).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умити — уми́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- умити — УМИ́ТИ див. умива́ти. Словник української мови у 20 томах
- умити — Він і не вмився до неї. Він не гідний її. Умив руки від нього, як Пилат від Христа. Зробив чоловікові найбільшу кривду ще й удає невинного. Умивання рук у давнині означало невинність у справі, непрнчастність у каранню на смерть. Ходить, як невмитий. Приповідки або українсько-народня філософія
- умити — див. умивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- умити — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- умити — Уми́ти, уми́ю, уми́єш; уми́й, уми́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- умити — УМИ́ТИ див. умива́ти. Словник української мови в 11 томах
- умити — Умити, -ся см. умивати, -ся. Словник української мови Грінченка