1. Орфоепічний словник української мови

ювілянт

ювіля́нт

[йув'іл’ант]

-нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іy

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ювілянт — ЮВІЛЯ́НТ, а, ч., рідко. Те саме, що ювіля́р. Остап Вишня, обігравши слово “перепелинята”, яке не міг вимовити Роман з однойменного оповідання надіслав телеграму такого змісту: “Многа літа славному ювілянтові. Перепелинята перемогли” (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  2. ювілянт — ювіля́нт іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  3. ювілянт — -а, ч., рідко. Те саме, що ювіляр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ювілянт — ЮВІЛЯ́Р (особа, установа, місто й т. ін., ювілей яких відзначають, святкують), ЮВІЛЯ́НТ рідко. Тепло поздоровили ювіляра письменники (з журналу). Словник синонімів української мови
  5. ювілянт — ЮВІЛЯ́НТ, а, ч., рідко. Те саме, що ювіля́р. Словник української мови в 11 томах