БАГАТОГОЛОССЯ
БАГАТОГОЛО́ССЯ
• БАГАТОГОЛОССЯ
, полілог — ряд реплік, здебільшого поданих у творі без вказівки на те, кому вони належать (в розмові бере одночасно участь багато людей). За допомогою Б. в епіч. і драм. творах передається гомін натовпу, настрій великої групи людей, причому погляди учасників розмови можуть бути одностайні або протилежні. Напр.:
- Чули? Будуть землю ділити.
- Обдарують людей. Минуться злидні.
- Земля вже наша. Скоро почнуть ділити.
- Навіть пани гомонять: оддаймо землю.
- Пани? Не вірте.
(М. Коцюбинський. "Fata morgana").
В сучас. літературознавстві терміном "багатоголосся" позначають також явище особливого, багатошарового мовлення (автора або читача), в якому звучать відголоси суджень інших персонажів, діалог, полеміка з ними.
Л. С. Дем'янівська.
Значення в інших словниках
- багатоголосся — багатоголо́сся іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- багатоголосся — Склад музики, заснований на поєднанні трьохі більше самостійних голосів (див. Поліфонія) або мелодії з акомпанементом чи акордовим супроводом (див. Гомофонія). В музичній практиці часто зустрічається такий вид багатоголосся, який поєднує ознаки гомофонного і поліфонічного викладу. Словник-довідник музичних термінів
- багатоголосся — -я, с., муз. Одночасне звучання кількох (багатьох) самостійних мелодійних голосів у хорі або музичних тем в оркестрі; поліфонія. Великий тлумачний словник сучасної мови
- багатоголосся — БАГАТОГОЛО́ССЯ, я, с., муз. Одночасне звучання кількох (багатьох) самостійних мелодійних голосів у хорі або музичних тем в оркестрі; поліфонія. Однією з основних ознак творчого стилю М. Д. Леонтовича є поєднання високої поліфонічної техніки з прийомами народного багатоголосся (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- багатоголосся — Засноване на одночасному поєднанні та розвитку ряду рівноправних мелодій (мелодійних голосів). Універсальний словник-енциклопедія
- багатоголосся — ПОЛІФОНІ́Я муз., БАГАТОГОЛО́ССЯ. Словник синонімів української мови
- багатоголосся — БАГАТОГОЛО́ССЯ, я, с., муз. Одночасне звучання кількох (багатьох) самостійних мелодійних голосів в хорі або музичних тем в оркестрі; поліфонія. Однією з основних ознак його [М. Словник української мови в 11 томах