ґайда
Ґайда, -ди
ж.
1) Родъ пастушьей свирѣли. Вх. Зн. 13.
2) Волынка. Вх. Зн. 13. ум. отъ 1 и 2 знач. ґайдиця, ґайдичка. Вх. Зн. 13.
3) Плохая собака. Вх. Зн. 13.
4) об. Негодникъ, негодница. Желех.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґайда — ҐА́ЙДА, и, ж., зах. 1. Вівчарська сопілка. За джерелом звуку сопілка, трембіта, ріг, флоєрка, ґайда належать до групи аерофонів – інструментів, звучання яких зумовлене коливанням повітряного струменя (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- ґайда — -и, ж., зах. 1》 Вівчарська сопілка. 2》 Волинка, коза. Великий тлумачний словник сучасної мови